ДЕСЯТЬ ПРАВИЛ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОМФОРТУ ДИТИНИ

Ці правила були прийняті у Міжнародний рік дитини. Вони містять педагогічні настанови Песталоцці, Фребеля, Черні, враховують і сучасний практичний досвід.

1. Люби свою дитину! Радій з її присутності, сприймай її такою, яка вона є; не ображай, не принижуй, не позбавляй її бути впевненою у собі, не піддавай несправедливому покаранню.
2. Охороняй свою дитину! Захищай від фізичних і душевних безпек, навіть жертвуючи власними інтересами і ризикуючи життям.
3. Будь прикладом для своєї дитини! Нехай у вашій сім’ї побутують чесність, скромність, гармонія.
4. Грайся зі своєю дитиною! Приділяй їй якомога більше часу, розмовляй з нею.
5. Працюй зі своєю дитиною! Привчай її включатися в усі роботи по господарству.
6. Дозволь дитині набути життєвого досвіду.
Хай навіть не безболісно, але самостійно!
7. Покажи дитині можливості і межі людської свободи!
8. Привчай дитину бути слухняною! Батьки повинні стежити за поведінкою дитини і спрямувати її таким чином, щоб дії не завдавали шкоди ні їй самій, ані іншим.
9. Чекай від дитини тільки таких міркувань та оцінок, на які вона здатна у своєму віці, виходячи з рівня розвитку і життєвого досвіду.
10. Зроби так, щоб спогад про щасливе дитинство зігрівав її все

Сім помилок батьків

Побутові погрози

"Якщо не прибереш у кімнаті, залишишся без ласощів", "Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю".

Цим висловам, які злітають з вуст батьків повсякчас, часто не надається ніякого значення. Але ж дитина, запевняємо вас, сприймає все набагато складніше. Такі погрози викликають в неї не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.

Авторитарні накази

"Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися", " Я тобі забороняю товаришувати з...", "Я — мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що — ні."

Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: "Ось виросту, побачимо, хто сильніший", — думає вона.

Критика "глухого кута"

"Ти абсолютно не привчений працювати", "Ти такий лінивий, як і твій батько", "Учу тебе вчу, а все марно".

Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що не залежить від неї. Результат? Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, неговіркою.

Образливі прізвиська

"Ти поводишся, як упертий віслюк", "Таке може сказати лише повний дурень", "І в кого ти такий йолоп уродився?"

Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.

Невмотивований допит

"Ну то скільки часу у тебе на це пішло?", "І чого це ти так запізнився?", "І чим ти тут так довго займаєшся?".

Іноді батьки приділяють надто багато уваги з'ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Малюк розцінює це як прояв недовіри до себе. В результаті може з'явитися стійкий страх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.

Безапеляційні твердження

"Ти так робиш мені на зло, я знаю", "Ти просто жадібний, я вже зрозуміла", "Можеш не виправдовуватися, я знаю наперед, що ти скажеш".

Такі твердження надзвичайно болючі для малюка і руйнівні для його психічного здоров'я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою.

Несвоєчасні поради

"Якби ти тоді зробила так, як я тобі радила, нічого б не трапилося. А тепер маєш собі проблему", "Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився твій малюнок", "Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати".

Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим — ні горем, ні радістю.

Радимо батькам час від часу аналізувати те, що говорите дитині протягом дня. У спокійній обстановці, коли ви вже нікуди не поспішаєте і ніщо вже вас не дратує, деякі ваші слова здаватимуться вам самим жахливими, неприпустимими для батьків.

Як підтримати дитину

По-перше, обговорюючи поведінку дитини, підкреслюйте, що загалом ви задоволені нею. Наприклад: "Ти зробив кілька помилок, хоча в цілому поводився чемно". В такий спосіб батьки дають малому зрозуміти, що помилки можливі, але їх цікавлять насамперед успіхи дитини, а не її "проколи".

Частіше вживайте слова, які "працюють" на розвиток "Я-концепції" малюка та відчуття його адекватності й значущості. Робіть це у двох напрямках: частіше демонструйте дитині ваше задоволення від її досягнень та намагань; навчайте дитину самостійно розв'язувати різноманітні задачі, даючи їй установку "Ти можеш це зробити".

Дуже важливо подбати про створення ситуацій з гарантованим успіхом. Пам'ятайте: успіх породжує успіх і підсилює впевненість у своїх силах. Спілкуючись із малюком, частіше використовуйте гумор, особливо, якщо дитині важко розв'язати якусь проблему чи завдання. І не забувайте про врахування індивідуальних особливостей сина чи доньки (її характеру, темпераменту).

Розвиток творчих здібностей у малюків
(поради для дорослих)

Які умови слід створити для оптимального розвитку творчих здібностей дитини?

Однозначної відповіді на ці питання психологи ще не дали. Американський психолог Дж. Сміт запевняє, що навчання творчості стане можливим, якщо будуть створені такі основні умови:

1. Фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості і можливість в будь-яку хвилину діяти з ними;

2. Соціально – економічні, за яких дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримали негативної оцінки з боку дорослих;

3. Психологічні. У дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи за рахунок підтримки дорослими її творчих починань.

Але умови створені для малюків – це ще не все. Американський психолог Дж. Гауен розробив корисні рекомендації. Ось найцікавіші з них.

1. Створити дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до якої вона могла б повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.

2. Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.

3. Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальній напрузі.

4. Давайте дошкільняті побути одному і дозволяйте, якщо він того хоче, самому займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати його творчість.

5. Допомагайте дитині вчитися будувати її систему вартостей, не обов’язково засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.

6. Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої скована основними потребами, менше здатна досягти висот самовиразу.

7. Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб виражати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим.

8. Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критикувати перші спроби – якими б невдалими вони не були. Ставтеся до них з теплом: малюк прагне творити не лише для себе, але й для тих, кого любить.

9. Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом» і часом покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше, саме це допоможе зробити справжнє відкриття.

10. Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати негативну реакцію однолітків. Чим більше ви надаєте можливостей для конструктивної творчості, тим щільніше закриваються клапани деструктивної поведінки. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.

Я не хочу їсти

Апетит — бажання їсти, позив до їжі (Словарь русского языка / Сост. С. И. Ожегов. — М. : Русский язык, 1984).

Апетит— приємне відчуття, пов'язане з майбутнім споживанням їжі (Энциклопедический словарь медицинских терминов. — М.: Советская энциклопедия, 1982).

«Чому все ж таки дитина відмовляється від смачної, корисної й необхідної їжі?»

Від чого залежить апетит?

1. Індивідуальні особливості обміну речовин властиві й дітям, і дорослим. Це кожний може підтвердити, зважаючи начисленні побутові приклади. Здебільшого має значення не скільки їжі дитина з'їла, а скільки зі з’їденого засвоїться і на скільки вистачить цього «засвоєного».

2. Інтенсивність вироблення гормонів. Процес зростання не рівномірний. На першому році життя, у підлітковому віці, гормон росту, гормони щитовидної й паращитовидної залоз, статеві гормони виробляються в більшій кількості, дитина активно зростає, підсилюється апетит. Інтенсивність росту залежить і від генетичних особливостей.

3. Рівень енерговитрат. Харчування, по суті, переслідує дві глобальні мети: по-перше, забезпечити організм речовинами, необхідними для зростання й нормального функціонування внутрішніх органів; по-друге, покрити поточні витрати енергії, обумовлені, насамперед, руховою активністю. Тут усе цілком очевидно — чим більше дитина витрачає енергії, тим кращий має апетит.

Спосіб життя. Із трьох перелічених факторів, що визначають виразність апетиту в здоровішої дитини, два зовсім не підпорядковуються батьківському впливу. Ми не можемо впливати ані на вироблення гормонів, ані на індивідуальні особливості обміну речовин, якби сильно цього не хотіли. Але регулювати енерговитратні — це однозначно в компетенції батьків.

Співвідношення інтелектуальних і фізичних навантажень, розпорядок дня, температурний режим — основні елементи, що характеризують таке загальновідоме поняття, як «спосіб життя». Цілком очевидно, що й споживання їжі перебуває в цьому переліку, а взаємозв'язок складових є дуже великим. Якщо здорова дитина відмовляється від їжі, то перше, із чого варто почати, - це скоригувати спосіб життя для того, щоб активізувати витрати енергії.

Класичні помилки. Дитина самостійно не може змінити спосіб життя. Це вимагає певних і чималих зусиль із боку батьків. Але, створивши всі умови для того, щоб дитина не витрачала енергію, родичі щиро засмучуються відсутністю в неї апетиту. І намагаються не брати до уваги очевидне, діючи в трьох напрямках: шукають у дитини хвороби, намагаються заспокоїти власну совість, нагодувавши її «за будь-яку ціну», і апелюють до норм.

Годування «за будь-яку ціну» — найпоширеніший спосіб розв'язання проблем з апетитом; батьківська фантазія здатна в цьому напрямку творити дива. Стратегічне завдання — зломити опір дитини, яка не бажає їсти, а тактичні прийоми — досить і досить різноманітні.

Сумною така ситуація є, насамперед, тому, що апетит — це ж не тільки бажання їсти, це поява самої можливості, готовності організму до перетравлювання їжі. Накопичилися шлунковий і кишковий соки, упоралися з роботою печінка й підшлункова залоза, звільнився від більшої частини з’їденого тонкий кишечник — от і апетит з'явився. А його-то саме й немає!

Наслідок очевидний — значна частина без апетиту з'їденого належним чином не перетравлюється й не засвоюється

Головний закон — кількість їжі є еквівалентною кількості витраченої енергії. Природа має універсальний механізм реалізації цього закону — апетит. Не можна керуватися інстинктами. Не можна годувати дитину тільки тому, що її родичі відчули потребу годувати. Не варто шукати хвороби. Не слід зводити їжу в культ. Дитина краще, ніж її родичі, знає, коли й скільки їй необхідно їсти.

Не метушіться! Облиште в спокої каструлі, медичні довідники й книги з дитячої кулінарії. Відірвіться від телевізора. Ідіть гуляти. Стрибайте, бігайте, дихаєте свіжим повітрям — це і вам піде на користь. Тільки, будь ласка, не згадуйте про їжу. Дитина сама згадає, можете не сумніватися. І все стане на своє місце. І ваше інстинктивне бажання наситити дитину не суперечитиме її природнім потребам.

Десять мовних заповідей свідомого громадянина

Напевно, до кожного з нас слово прийшло з маминим голосом іще над колискою. Мова – великий дар природи, це “найбільше й найдорожче добро кожного народу, - так говорив про рідну мову Панас Мирний, - ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складаєі своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування”. А хто ж це – народ? Це ми з вами, дорослі й діти. І від кожного з нас залежить – чи виживе наша мова, одна з найспівучіших мов світу.

1. Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.

2. Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.

3. Літературна мова – то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.

4. Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить культурному об’єднанню нації.

5. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією.

6. Для одного народу може бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис.

7. Головний рідномовний обов’язок кожного свідомого громадянина – працювати для збільшення культури своєї літературної мови.

8. Стан літературної мови – то ступінь культурного розвою народу.

9. Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.

10. Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також виконувати рідномовні обов’язки свого народу.

 Вітаміни та здоров’я вашої дитини

Відомо, що для нормальної життєдіяльності та повноцінного розвитку організму дитини необхідно вітаміни. Їжа, яку ми пропонуємо малюкові, повинна містити їх достатню кількість.

У наш час відомо більше двох десятків вітамінів. Для забезпечення дитячого організму особливо важливими є вітаміни А, Е, C, D та групи В (В1, В2, В6, В12, РР).

Вітамін D необхідний для нормального розвитку і росту кісток молодого організму. Він утворюється в шкірі під впливом дії сонячного проміння, а також вводиться в організм з їжею. Нестача вітаміну D може призвести дитину до захворювання на рахіт.

Джерелом вітаміну D служать риб’ячий жир, вершкове масло, яєчний жовток, ікра, печінка тварин. Слід зазначити, що надмірне і надто довге застосування цього вітаміну також призводить до хворобливих явищ: дитина втрачає апетит, у неї з’являється кволість, нудота, в кістках відкладається велика кількість вапна, що порушує обмін речовин.

Вітамін Е активізує діяльність м’язів. Він міститься в рослинних оліях (особливо соняшниковій), молоці, яєчному жовтку.

Будь-яка хвороба підвищує потребу організму у вітаміні С. Його нестача призводить до хворобливого стану дитини, який проявляється підвищеною стомлюваністю, кровоточивістю ясен та зниженим опором організму до різноманітних захворювань. Ягоди, фрукти, овочі – основні джерела цього вітаміну. У великій кількості вітамін С (аскорбінова кислота) міститься в качанній капусті, зеленій цибулі, щавлі, смородині, шипшині, суницях, пізніх сортах яблук, мандаринах, апельсинах, лимонах. В овочах (картоплі, ріпі, помідорах, редисці тощо) вітаміну С міститься менше.

Вітаміни групи В (В1, В2, В6, В12, РР), важливі для нормального кровотворення та діяльності нервової системи, надходять до організму з борошном та борошняними продуктами, крупами, жовтками яєць, картоплею, квасолею, горохом, дріжджами, м’ясом. Значна кількість вітаміну В2 міститься також в молоці, молочних продуктах та житньому хлібі.

Вітамін А необхідний для здорового стану шкіри, а також для нормального зору.

Джерелом вітаміну А служать печінка тварин, вершкове масло, вершки, сметана, сир, яєчні жовтки. Зелень і деякі плоди містять каротин, що в організмі людини перетворюється на вітамін А. Насамперед це морква, помідори, абрикоси, обліпиха, зелена цибуля, шпинат, петрушка, кріп.

Отже, більшість вітамінів належить до незамінних харчових речовин, життєво необхідних органічних сполук, які так потрібні, особливо, дитячому організму. Вітаміни також користі для малят із зниженим імунітетом, під час хвороб та для їх профілактики.

З метою профілактики нестачі важливих вітамінів в організмі слід забезпечити різноманітне, повноцінне та збалансоване харчування дитини.

В осінньо-зимовий період в їжі, як правило, кількість необхідних вітамінів знижена. Тому доцільно малятам давати дитячі вітаміни та вітамінні препарати, які продаються в аптеках.

Шановні  мами й тата!

Щоб успішно виховати дітей у процесі праці, треба додержувати таких вимог:

1. Використовувати у взаємозв’язку систему засобів трудового виховання: формування системи знань про працю дорослих, трудове навчання, повсякденна самостійна (під контролем дорослих) трудова діяльність дітей.

2. Залучати дитину до сфери реальних, а не штучно придуманих турбот про інших людей, використовувати такі трудові завдання, результати яких мають не просто тренувальне, а й практичне застосування.

3. Добирати для всіх видів праці таке обладнання (за вагою і розміром), яке відповідає віковим можливостям дітей, безпечне у користуванні (у ножиць, лопат, ножів заокруглені кінці і т.ін.), міцне і зручне для тих чи інших трудових процесів; гігієнічне і зовні привабливе. Зберігати обладнання у певному місці, доступному для самостійного користування дітьми (після засвоєння правил безпечного поводження з ним).

4. Забезпечувати розвиваючий характер трудового навчання. У процесі трудового навчання важливо не давати дітям знання у готовому вигляді, бо це негативно впливає на розвиток мислення дітей, їхньої активності, а допомагати їм навчатись, не давати готових рішень того, до чого діти можуть додуматись самостійно, або з незначною допомогою дорослих.

5. Забезпечувати посильність дитячої праці. Небажане як недостатнє навантаження, так і перевантаження. Навантаження (фізичне і психічне) збільшується при одноманітній праці: накривання на стіл, прибирання іграшок та ігрових матеріалів і т.ін. Тому така праця має бути обмежена в часі: 10 – 15 хвилин для дітей молодшого і середнього дошкільного віку і 25 – 30 хвилин для старших дошкільників.

6. Дбати про чистоту приміщення, стежити за його провітрюванням, достатньою освітленістю, нормальною температурою тощо.

7. Регулярно залучати кожну дитину до праці.

8. Використовувати у спілкуванні з дітьми співробітництво, що є альтернативою авторитарній, диктаторській позиції дорослих. Орієнтація на співробітництво з дітьми – одна з головних умов успішного розв’язання зазначених вище завдань. Співробітництво між вихователем і дітьми є формою демократизації і гуманізації їхніх стосунків.

ДИТЯЧА КНИГА В РОДИНІ

Читання художньої літератури — дуже важливий аспект у підготовці дитини до школи. Книга — це те чисте джерело, яке живить допитливість дитини, дає поштовх її уяві, почуттям, спонукує до роздумів.

Значний позитивний вплив на формування особистості дитини, її інтелектуальний та психологічний розвиток має читання в родині.

Батьки повинні попіклуватися про те, щоб малюк зацікавився книгою, викликати стійкий інтерес до слухання художніх творів, до розглядання ілюстрацій до них, до розуміння їх змісту тощо.

Для особливої атмосфери читання не забувайте про інтонаційну виразність мови під час читання книги: читайте не поспішаючи, змінюйте ваш голос на знаках пунктуації. Говоріть м'яко і голосно, вкладайте в читання частинку душі. Перед тим, як приступити до читання, слід завважити на поведінку та настрій дитини. Не можна категорично казати малюку: «Негайно все припини і сядь! Будемо зараз читати!» Краще спробуйте йому сказати: «Давай-но влаштуємося зручніше і почитаємо казку».

Коли діти чують з уст матері чи батька казку, вони радіють особливій «казковій» мові, яка відрізняється наспівністю, яскравою виразністю. Повтори, пісеньки, епітети, які зустрічаються в багатьох казках, надають їм особливого колориту. Яскраві ілюстрації в книгах казок допомагають дитині запам'ятати прочитане.

Важливою тематикою читання є також ознайомлення малят з творами, що присвячені довкіллю, зокрема, красі та різноманітності природи. Після читання історій про птахів і звірят, дерева та квіти доцільно навчити дитину зіставляти почуте з книги з безпосередніми спостереженнями.

Дитині властиве те, що вона завжди прагне не тільки слухати, але й бачити те, про що читають. Книга стає доступнішою, зрозумілішою, ближчою дитині, коли малюк знайомиться з її ілюстраціями.

Звичайно, під час читання дитина часто ставить запитання. Це значить, що вона потребує вашої уваги. То ж запасіться терпінням і знаходьте час, щоб відповісти на те, що цікавить малюка.

Ніколи не поспішайте під час читання. Час від часу корисно уповільнювати темп, щоб зосередити увагу дитини на тих чи інших подіях, деталях, особливостях характеру героїв тощо. Якщо у вас не вистачає часу для читання, краще вибрати для цього більш короткий текст.

Дуже важливо, щоб у дітей змалку виховувалося дбайливе та бережливе ставлення до книги, щоб дитина слідкувала за порядком в книжковому куточку, не забувала підклеювати пошкоджені сторінки. Велику роль відіграє в цьому ставлення самих батьків до книг.

Після читання корисно обговорити з дитиною цю історію. Важливим моментом сприйняття тексту книги є вміння малюка переказувати її. Під час переказу дитина збагачує словник, удосконалює інтонаційну виразність мовлення.

У родині, яка бажає виховати дитину гармонійно розвиненою особистістю, для книги завжди повинно бути місце. Вона створить в родині ту атмосферу тепла і сердечності, ту душевну близькість, про яку так мрієте ви, батьки, і про яку ваші діти пам'ятатимуть все життя.